Візитівка громади

Нові Петрівці  -  це гончарство та золоті руки вишивальниць, чуйне око художника, чарівні куточки урочищ, цілюща джерельна вода Дзвінкової криниці, бурштинові краплини сонця на березі Дніпра.

Село Нові Петрівці, яке знаходиться в Вишгородському районі Київської області, розташувалося на правому березі Київського водосховища.  Це велике село з кількістю населення близько 10 тис. чол. та загальною площею понад 2 тис. га.

Близькість населеного пункту до столиці України (12 км від Києва), багаті ліси та щедрі водойми роблять його привабливим, як для відпочинку, так і для проживання. Тому Нові Петрівці – це село, яке постійно розбудовується та розширює свої межі, тут з’являються нові вулиці та масиви.

Через наш населений пункт проходить автомобільна дорога «Київ-Овруч», яка має обласне значення.

У селі діє три загальноосвітні школи, а також Школа мистецтв, де діти здобувають знання, отримують гідне виховання, розвивають свої вміння та таланти. Крім того, працює Будинок культури, в якому залучено багато наших односельчан і силами якого організовуються місцеві свята.

Увага приділяється розвитку фізичної культури та спорту. У селі є своя футбольна команда «Межигір’я». Найближчим часом розпочнеться будівництво стадіону.

Медичне обслуговування здійснюється двома закладами – дільничною поліклінікою та стаціонарною лікарнею, яка здатна приймати до сорока хворих, що потребують стаціонарного лікування.

На сьогоднішній день у Нових Петрівцях досить широко розвинута підприємницька діяльність, яка представлена в основному роздрібною торгівлею.

Для відпочинку працюють бари та кафе, де можна відпочити та чудово провести вечір з друзями.

Історія Нових Петрівець тісно пов’язана з історією Межигірського монастиря, на земельних володіннях якого і виникло село.

Достовірних даних про засновника і час будівництва монастиря немає, приблизно це Х-ХІІ ст.

Найбільшої шани Межигірський монастир був удостоєний під час становлення козацтва.

Кожен запорожець мав за честь приїхати сюди помолитися та покаятись у зодіяних гріхах. Хворих козаків лікували у місцевому шпиталі, а старі та немічні отримували тут притулок, щоб дожити  свій вік.

Після скасування гетьманства козацький храм поступово втратив свою славу та авторитет.

Незвичайна природа та героїчне минуле Межигір’я привабила славного сина України Т. Шевченка. Столітні дуби, зелені пагорби, джерельно чиста вода – все це надихнуло митця на створення декількох картин. Згадка про Межигірський Спас зустрічається у його поемі «Невольник», де поет описав занепад Січі та черговий підпал монастиря за часів панування Катерини ІІ.

У ХІХ ст. тут діяла фаянсова фабрика, продукція якої славилася на всю імперію.

З приходом радянської влади святиню спочатку перетворили на будинок відпочинку для пролетарських письменників. Пізніше мальовничі краєвиди приглянулися радянським керівникам, всі будівлі Межигір’я підірвали ,територію обгородили височезним парканом і на руїнах храму побудували дачі урядовців.

Про обитель нагадує лише Дзвінкова криничка, вода в якій вважається цілющою. Межигірські монахи змайстрували тут каплицю і встановили на ній дзвіночки. Коли вода сильним струменем била по них, лунав мелодійний дзвін. Звідси пішла і назва криниці.

Нещодавно, а саме 17 січня 2011 р., в Межигір’ї відкрили церкву Преображення Господнього (це перша відроджена межигірська церква з часів радянської влади). За місяць до цього на території Національного музею – заповіднику «Битва за Київ у 1943р.» освячено церкву Святого Георгія Побідоносця, збудовану на честь 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Ще одна пам’ятка культури, історії та релігії в Нових Петрівцях – Покровська церква. Вона належить до найбільш яскравих зразків цегляних церков Київщини. Масивність, пишний декор у поєднанні з витонченими деталями поєднуються у неповторний ансамбль і створюють єдиний образ величного храму. У 2010 р. Свято-Покровська церква відсвяткувала своє 100-річчя. На честь цієї події у храмі відслужив Божественну Літургію Святійший патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет.

Також, новопетрівські прихожани мають змогу молитися в Українській православній церкві (Московського патріархату).

Крім численних релігійних пам’яток, Нові Петрівці славляться, як  «музейне село». На його території розташований уже згадуваний Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році». Тут, на площі 8 га, збережено 650 м ходів сполучення, а також бліндажі і командно-спостережні пункти з часів війни. У 1993 р. на заповідній території було збудовано Музей-діораму, де відкрито експозиційні зали, головною перлиною яких є полотно «Битва за Київ. Лютізький плацдарм 1943р.», присвячене Київській наступальній операції 1943 році.

Основні культурні заходи в музеї проводяться зазвичай 9 травня з нагоди вшанування ветеранів Великої Вітчизняної війни. Доброю традицією стало показове відтворення на території заповідника боїв із залученням танків, літаків та іншої військової техніки. На це видовище щороку з’їжджаються тисячі людей з усіх околиць.

Але не лише на День Перемоги, щодня у музеї-діорамі відчинено двері для всіх, хто бажає долучитися до історії, почути змістовну розповідь про бої, які відіграли вирішальну роль у звільненні столиці від німецько-фашистських загарбників, подивитися зброю, одяг, військову техніку та інші речі, що використовувалися під час війни.

Поряд із Свято-Покровською церквою розташований Меморіальний комплекс, споруджений у 1983 році на честь 40-річчя битви за Дніпро, де встановлено пам’ятний знак «Героям Лютізького плацдарму» у вигляді прапора з барельєфним зображенням воїнів, що форсують Дніпро. На меморіальних плитах увічнено імена понад 1300 бійців і командирів, які загинули в боях під Києвом.

Ще одна пам’ятка культури у нашому селі – етнографічний музей «Хата Савки». Це дві українські автентичні хати з різних регіонів українського Полісся. Господар подвір’я  із задоволенням зробить екскурс в історію та покаже зрубну хату під очеретом, двір, кузню, криницю, льох, воза, сіни, унікальну майстерню поліського столяра та шевця чобіт, в якій збереглися інструменти ХVII-XVIII ст. і справжні ялові чоботи, пошиті в 1864 р. Крім того, пригостить стравами, приготованими у печі за старовинними рецептами.

Тож нам, новопетрівчанам, є чим пишатись, і ми прагнемо співпрацювати з усіма, кого зацікавив наш рідний край. З вірою в серці, з турботою про ближнього, з любов’ю до рідної землі, з оптимізмом у погляді ми впевнено йдемо до своєї  мети – створення гарних умов життя, якими б пишалися не лише ми, а й наші нащадки.

 

 

Ласкаво просимо до Нових Петрівець!